80/20 у письменстві. Чи потрібен вам якісний текст?

В письменницькому середовищі побутує руйнівний міф, що всі ми маємо вчитися писати якісно. Але саме поняття якісного тексту одночасно і більш-менш всім зрозуміле, і вкрай розмите.

Що ж пропонується для досягнення цієї якості?

• Детально прописати всесвіт. Якщо це фентезі: створити мапу, виписати всі магічні раси, прописати політику, релігію, економіку, систему магії і культуру. Якщо це історичний роман: закопатися в архіви. Якщо сучасний: особисто поїхати в місце дії, зариваючись в далекі вулички і записуючи, яку марку цигарок палять місцеві таксисти.
• Стати експертом з психології і створити персонажів глибиною з Маріанську впадину. Вигадати їм групу крові, визначити їх ставлення до фільмів Марвел і питань філософії, розписати їхню натальну карту і всі теми, на які з ними буде спілкуватися психіатр.
• Написати 100500 тренувальних описів. Сидіти писати натюрморти про те, як пропливають хмаринки по небу, як випадкова людина зайшла в кафе і зустріла своє кохання, описувати одяг, будівлі, міста.

А потім ви все це робите — і місяцями збираєте відмови від видавців, мучитеся з пошуком бета-рідерів, поки одночасно топи книжкових продажів "розриває" книжка, автор якої зібрав світ на колінці за 5 хвилин, чиї описи на рівні "вона пішла, він сказав", а психологізм персонажів завершується на "героїня обрана з суперсилами, герой всіх перехитрував, просто тому що автор так вирішив".

Зізнайтеся собі щиро, як часто ви дивилися на видану, популярну книжку, а ще гірше на книжку, яка шалено сподобалася вашим друзям/знайомим і думали: "Чому? Вона ж неякісна? Я ж пишу краще, набагато краще".

Логічне питання: а що ж тоді робити, якщо не все це?

80/20

Я майже впевнена, що ви чули про принцип Парето: коли в певній справі 80% зусиль приносять 20% результату, а 20% зусиль приносять решту 80% результату.

(Попереджу одразу, я досить скептично ставлюся до принципу Парето, якщо розглядати його науково. Але як аналогія, образ в багатьох ситуаціях він гарно працює).

В письменстві всі ті шалені зусилля на відточування майстерності і пропрацьовку світу — це як раз "багато зусиль з невеликим результатом". Це не робить їх марнуванням часу, особливо якщо для вас як авторки/автора важливо або весело цим займатися. Але це значить, що в першу чергу ми маємо попіклуватися про ті 20% зусиль, які принесуть 80% результату.

Я ризикну тут спертися на "Врятуйте Кицьку" Блейка Снайдера, на метод Сніжинки і на дослідження з "Коду Бестселера" і сказати, що ці 20% це:

• Ідея історії
• Основні теми
• Композиція тексту

Ідея

Зазвичай хороша ідея твору представлена логлайном: одним реченням, що описує "Про що це". Один з прикладів, наведених Снайдером у його книжці це логлайн "Міцного горішка": "Поліціянт приїздить до Лос-Анджелеса, щоб провідати дружину, з якою вони живуть окремо, а її офіс захопили терористи". Або ж логлайн "Назад у майбутнє": "Юнак потрапляє в минуле, де він має відновити стосунки між власними батьками до того як він сам і його майбутнє припинять існування".

Головна задача тут — не написати логлайн. А його перевірити. Приставати до знайомців і незнайомців з запитанням "що ти думаєш про таку історію...". Ви навіть можете сказати "я тут недавно бачила(в) в інтернеті книжку, там (ваш логлайн)". Найбільш позитивна реакція: "а як називається?" або якщо люди ставитимуть вам питання про подробиці: "а як юнак потрапив у минуле?".

Пара порад

• Ренді Інгермансон радить обмежити логлайн 15 словами. Буде складно!
• За Блейком Снайдером в логлайні має бути іронія, яскравий образ і він має точно мітити у конкретну цільову аудиторію.

Я зауважу, що тут нема порад "ідея має бути оригінальною". Оригінальність може бути важлива, якщо ви претендуєте на любов літературних критиків чи цікавість інших письменників. Звичайний читач із задоволенням бере 20 книжок з ідеєю "принцеса одного королівства з політичних причин вимушена одружитися з принцем іншого" — з розрахунком на те, що в кожного автора буде власне виконання, і цього буде достатньо.

Теми

За дослідженням "Коду бестселера" найбільш популярні книжки не розпиляються на десятки тем і підтем, а зосереджуються на кількох основних.

Багато менш успішних книжок намагаються одночасно поговорити про таємниці науки і космосу, торкнутися проблем дорослішання підлітків, нюансів управління середнім бізнесом і традицій магічних рас. Якщо привести це в цифри може вийти так, що одна книжка складається з 10 тем, кожній з яких присвячено приблизно 10% тексту. Натомість бестселери зосереджені. В них стабільно приблизно 30% тексту присвячується одній, максимум двом темам. Ще одна, допоміжна, отримує 10%, а решта тексту це фактично рамка, він слугує для підсилення і розкриття основних і допоміжної тем, не перетягуючи увагу на себе.

Школа воїтелів, кохання, дракони.

Розслідування вбивства, початок 20 століття, подорожі потягом.

Тема — це дуже широке поняття. Це те, що може визначати жанр, сетинг, місце дії, професії головних героїв і події, на яких зосереджений текст. Теми краще передбачають, чи сподобається читачу книга, чи ні: жанр "фентезі" може прикрашати любовний роман, пригодницький бойовик, побутову затишну історію чи складну політичну сагу. А от тема "палацові інтриги і політика" вже більш однозначно каже нам, про що цей текст і чого очікувати.

Звісно, теми мають гарно поєднуватися з ідеєю і логлайном.

Якщо на попередньому етапі у вас виникла проблема втиснути ідею вашого твору в одне речення на пʼятнадцять слів, спитайте себе: а скільки в нього ключових тем? Чи не зіткнулися ви з проблемою "Мені вистачає цих слів максимум на два важливі аспекти твору, а в мене їх ще пʼять!"? Навіть якщо відповідь "так", ви можете залишити все, як є. Просто знайте, що це впливатиме на сприйняття вашої роботи читачем.

Композиція

Уявімо, ви вже маєте цікаву ідею і відповідні їй теми, тепер потрібно втілити їх у текст. І хтось скаже "отут вам треба геніальний стиль і красиві описи". Але ні. В першу чергу вам знадобиться правильна структура.

Структур текстів існує безліч. У типового аргументованого есею (твір, який потрібно писати на екзаменах з іноземних мов) структура така: вступ, теза, аргументи за і проти, висновки.

І ні, я не буду вам радити зараз триактну структуру як єдину можливу. Це не так. По-перше, більшість тих, хто говорить про "триактну структуру" її не розуміють. Це — конкретна модель, а точніше декілька моделей запропонованих різними авторами. Наприклад у Блейка Снайдера кожен акт займає математично вирахувану частку від усього тексту і емоційне забарвлення часток чітко визначене — так в другій половині другого акту має знаходитися точка "все пропало", найнижча емоційно точка всього твору. Це точно не єдиний можливий підхід: в дослідженні коду бестселера така структура всього лиш одна з семи можливих.

На що мені можуть сказати "але це дуже вузьке трактування, триактна структура — це всього лиш про завʼязку, розвиток і розвʼязку історії". В такому випадку в ній просто немає сенсу — бо тоді їй без жодних зусиль відповідає будь-який текст, і навіть слово з трьох літер починається, закінчується і має середину.

Я пропоную вам самостійно вивчити якомога більше композиційних структур, включно з варіаціями трьох актів і обрати з них ту, яка найкраще пасуватиме вашій історії.

Найголовніше у композиції, щоб ваша ідея, ваші теми весь час стояли в центрі уваги. Композиція тексту — це те, які події ви обираєте описувати, в якому порядку і наскільки детально. Багато авторів забувають про це, про те що не мусять описувати все підряд, хто куди поглянув, на якому паливі літає чарівний автобус, і навіть як герої дісталися від точки А в точку Б, якщо це нескладно додумати. Основна письменницька робота — це не описати щось. А обрати, що ви будете описувати, а що — ні? Які події ви залишите за кадром? Яким присвятите лиш одне речення? Які розпишете на 40 сторінок? Що залишиться в передісторії? Яка сцена (або не сцена) стане першою у вашій історії? Чому?

Майже завжди найкращий варіант — це вже в першому реченні і абзаці (або діалозі, якщо ви починаєте з діалогу) торкнутися ваших ідеї і головної теми.

На завершення

Практика показує нам, що коли автор обирає цікаву ідею і теми, і представляє їх навіть у банальній, але працюючій композиції — йому не потрібно бути генієм стилю чи психології, щоб полюбитися читачу. Звісно, гарний стиль не завадить. І так само не завадить реклама, гарна обкладинка, заманлива назва. Але вони не є фундаментом вашого тексту.

Я сподіваюся, що сьогодні повідомила вам щось нове, щось, що допоможе вам краще достукатися до вашої аудиторії.

І як завжди я побажаю вам: пишіть із задоволенням.