Не так давно в укррайт-спільноті прогримів скандал з друком та продажем фанатського перекладу доволі відомого фанфіку. Ось так робити точно не треба. Втім, це не означає, що місце фанфіків виключно в столі і ніде більше.

Цей матеріал написаний за подією на Книжковій країні, що пройшла 25.09.2025. Спікерками були Наталя Кош, авторка фентезі-роману «Загублений принц», і Тетяна Гринько, засновниця письменницької онлайн-платформи UWURead. Ми обидві любимо читати та писати фанфіки, тож хочемо поділитися сімома шляхами їхнього видання.

Що таке «фанфік»?

Перш за все розберемося з визначеннями. Найімовірніше вам відомо наступне:

Фанфік — твір, написаний фанатом, за мотивами популярних оригінальних літературних творів, творів кіномистецтва (кінофільмів, телесеріалів, аніме та ін.), коміксів (зокрема — манґи), а також відеоігор тощо.

Втім, з ним є проблеми.

1. Як визначити, чи автор був фанатом? Еліезер Юдковський більше скидається на затятого гейтера, аніж на фаната.
2. Що означає «за мотивами»? Кожне фентезі, де герой несе макгафін в іншу країну ― це фанфік на Володаря Перснів?
3. Наскільки популярним має бути оригінальний твір? В яких тиражах вимірюється його популярність?

Саме через цю невизначеність, надалі ми оперуватимемо більш науковим і юридичним визначенням, що використовується в дослідницьких статтях.

Фанфік — текстовий художній твір, який використовує персонажів, всесвіт та/або сюжет іншого твору (наприклад, книги, фільму, коміксу).

Це визначення переносить фанфік у когорту похідних творів (до яких також належать інтерпретація, пародія, переклад, імітація, переказ чи супертекст), а також переводить нас у юридичне поле авторського права.

Коротка історія авторського права

Говорячи про авторське право на текстові художні твори, необхідно згадати друкарський верстат. Бо до винаходу верстату переписування книги було компліментом автору, але коли копіювання стало механічним процесом, ставлення до нього сильно змінилося.

З іншого боку, імовірно верстат врятував чимало писарів-фікрайтерів у фандомі Біблії.

Поширення верстату породило конфлікти між авторами оригіналу та видавцями. Без авторського права, видавець міг друкувати скільки завгодно копій книги і не звітувати та не платити автору тексту.

Але час ішов, невдоволення наростало і за двісті з гаком років люди все-таки пожалілися на цю ситуацію англійській монархії. У 1810 року набуває чинності статут королеви Анни, який фіксує авторське право з моменту публікації твору на 14 років з можливістю подовження до 28 років. Цей статут вважається першим документом, що фіксує авторське право на теренах Європи. Однак, від нього і до більш сучасного уявлення про АП пройде ще понад сто років.

Лише у 1886 році підписується Бернська конвенція, яка об'єднує ряд країн і фіксує між ними авторське право по факту створення творчого продукту. На 2022 рік конвенцію ратифікували 181 зі 195 країн світу. Згідно з нею, авторське право діє на все життя автора та мінімум на 50 років після його смерті.

Сучасне українське авторське право

Україна теж ратифікувала Бернську конвенцію, тож авторське право захищається впродовж усього життя автора і 70 років після його смерті. Авторське право поширюється на текст і персонажів (тобто окремо реєструвати персонажа здебільшого не потрібно). Це підтверджує суд Андрія Данилка з брендом «Вєркін квас», що використовував образ Вєркі Сєрдючки у своїй продукції та маркетингу. Суд пройшов на користь Данилка.

Втім, українське авторське право все ж допускає кілька способів використання тексту оригіналу:

• цитування для навчання;
• цитування для критики;
• пародіювання.

До теми пародій повернемося пізніше.

Але через поширення інтернету, ми вже не можемо зважати лише на українське авторське право, й мусимо враховувати також американське.

Американський копірайт і чому ми про нього говоримо

Більшість платформ, на яких наразі розміщається авторський контент, зареєстровані в Америці. Goodreads, Youtube, AO3, Wattpad ― всі вони діють згідно з законодавством США, а саме двох основних його протоколів:

1. Fair Use ― це ті самі лазівки в законі, що і в Україні, тобто дозвіл на цитування для навчання, критики та пародіювання.
2. DMCA (Digital Millennium Copyright Act) ― закон, що нормує авторське право в інтернеті, і через який Youtube спочатку блокує відео зі скриншотом мультика Disney, а вже потім розбирається, що сталося насправді.

Саме через DMCA одна з найбільших у світі платформ для фанфіків ― Archive of Our Own, він же АО3 ― жорстко забороняє будь-який вид монетизації на своєму сайті. Не можна навіть згадувати про донати, інакше це може бути сприйнято, як порушення DMCA і матиме серйозні наслідки.

Тож, якщо все наскільки серйозно контролюється в сучасному світі...

Як попри все це видати фанфік?

І, може, хтось так вже робив? Звісно робили, і не раз. Відколи в Україні анонсували книгу по одному з найбільш популярних у світі фанфіків по Драміоні, тема не може не привернути уваги.

Переходимо до найцікавішого: сім способів видавати фанатські роботи.

Некомерційне видання

Ви тут не для цього, звісно ж, але необхідно зазначити, що поки ви не отримуєте грошей за свою творчість, ви не порушуєте авторського права. Можете вільно розміщувати фанфіки на онлайн-платформах та навіть друкувати на домашньому принтері. А от від друку в принт-центрі рекомендуємо утриматися, адже друкарня матиме з цього прибуток і технічно це вже порушення.

Напишіть пародію

Пародії ― це баг юридичної системи. В них ви можете використовувати імена героїв, сюжет і механіки оригінального твору, не боячись отримати позов до суду.

Оскільки пародії ображають автора, через них відбулося чимало судів. Завдяки цьому в законодавстві пародії зафіксовані як мало не єдина можливість обходу авторського права.

Напишіть фанфік по творчості, яка не захищена авторським правом

Мова про ретелінги, які набули популярності за останні роки і продовжують поповнювати собою книжковий ринок. В українському законодавстві окремо прописано, що фольклор є суспільним надбанням.

Дочекайтеся виходу оригіналу твору у суспільне надбання

Наразі вже є кілька прикладів переказів творів, опублікованих у дев'ятнадцятому чи на початку двадцятого сторіччя. Звісно, для свіжих тайтлів це не спрацює, хіба що ви готові зробити свої фанфіки заощадженням на наступні п'ятдесят років. Але тоді підготуйтеся гарненько, бо як тільки Шерлок Голмс став суспільним надбанням, кількість творів з цим персонажем на японському ринку почала лякати.

Отримайте дозвіл правовласника

Шлях відкритий для відомих оригіналів, таких як всесвіт Конана-варвара, Вархаммера, Зоряних Війн, Доктора Хто і принцес Дісней. Зокрема щодо книг про принцес: Дісней має окремий великий сайт з усіма варіаціями історій про своїх улюблених героїнь або ж другорядних героїв історій.

Недолік цього способу у тому, що писати доведеться англійською, якщо оригінал твору не є українським продуктом, як «Українська магічна академія».

Фанфіки по реальних людях. Але…

За обраним на початку визначенням, історії з реальними людьми не є фанфіками, однак це доволі популярний фандом, тож розглянемо і його.

Писати по історичних постатях можна, з цим не виникає ніяких проблем.

Стосовно відомих сучасників, рекомендуємо утриматися, оскільки їхній образ може і скоріш за все захищений як торгова марка (згадаймо кейс Вєрки Сєрдючки). З не дуже відомими сучасниками теж можуть виникнути проблеми: якщо сучаснику сподобається, він може захотіти свою долю, якщо не сподобається ― може поскаржитися за наклеп.

Тому автори часто пишуть на початку книг «усі збіги випадкові».

Переробити в оригінальний твір

Так, це довго і непросто, але дає цікаві результати. Дізнатися про те, що приклади нижче були фанфіками можна з додаткових джерел, але ніяк не з самих книг, бо авторки провели чималу роботу над опрацюванням матеріалу.

При переписуванні існує два сценарії роботи: перший — з фанфіком, який був написаний в альтернативному від оригінального всесвіті, але з канонічними персонажами, другий — фанфік у всесвіті оригіналу і персонажі тісно взаємодіють з впізнаваними механіками світу.

Працюючи з фанфіком в альтернативному всесвіті необхідно:

1. Поміняти імена, назви, класові види персонажів (умовно: він був демоном, а тепер звичайна людина) і надто примітні ознаки зовнішності. Персонаж, що кульгає, завжди носить рукавички і керує бандитською організацією — впізнаваний і захищений АП.
2. Пересвідчитися, що ваш сюжет не дублює сюжет оригіналу і не містить надто прямих відсилок. Яякщо в кульмінаційній частині антагоніст відрубує протагоністу руку, а тоді каже: «Семене, я твій батько» це буде доволі очевидний референс на сюжет Зоряних війн, який захищений АП.
3. Пересвідчитися, що текст є самостійним, не потребує знання оригіналу для розуміння. З цим дуже допоможуть бета-рідери, бо часто у фанфікшені герої не потребують описів, так само як і обґрунтування стосунків одне з одним. Але в оригінальній історії персонажу треба прописати хоча б кілька характерних рис і пояснити читачу, чому він хоче повернути в село хлопа, який намагався його вбити.

Загалом, перенесення подій і персонажів в інші декорації — це чудовий спосіб інтерпретації наявних історій. У багатьох аспектах творчість повторює сама себе сторіччями, однак це не означає, що в контексті сучасності й особистого досвіду ми не додаємо в сюжети щось своє.

Тепер про кейс, коли у вас сюжет з персонажами, що розмахують чарівними паличками чи світловими мечами, тобто тісно взаємодіють з впізнаваними механіками світу оригіналу. В цьому випадку, варто зробити все те саме, що і в першому кейсі, а також вигадати новий світ.

Гарна новина: ймовірно, вам не знадобляться абсолютно всі механіки й умови світу оригіналу вашої історії

Погана новина: якщо ваша інтерпретація буде надто прозорою, читачі вловлять. Простої заміни назв тут недостатньо.

В підсумку виходить доволі багато роботи і повноцінне переписування історії. З іншого боку, сюжети і світи значно впізнаваніші за персонажів. Тож якщо ви вже перенесли героїв у нові декорації і прописали їм нову історію відповідно до цих декорацій — ви маєте оригінальний твір.